Синтетичні камені за методом Вернейля .
Розмір : 5 х 3.2 mm
Найбільш великі кристали отримують методом Чохральського – витягуванням кристала з розплаву. Виробництво синтетичного олександриту цим методом проводиться з 1970 році японською фірмою «Кіосера» («Kyoto Ceramics Co.»). Її продукція надходила на ринок під назвами «інаморі» і «крезент-верт». Синтетичний олександрит-інаморі володіє ефектом котячого ока, його реверс від зеленувато-жовтого при денному світлі до червоно-фіолетового – при штучному освітленні. Японська ж фірма «Сейко» з 1980 року синтезує олександрит методом зонної плавки.
Вартість огранованих вставок з синтетичного аналога олександриту становить від 50 до 200 доларів за карат (1/5 грама), тобто після штучних ювелірних алмазів – це найдорожчі синтетичні дорогоцінні камені.
Синтетичні аналоги соответствут природного алесандриту за хімічною формулою і більшості фізико-оптичних властивостей. Тим не менш, природний олександрит залишається неперевершеним як красою, так і по вартості.
Як би ми не ставилися до синтетичних самоцвітів, вони є реалією нашого часу і часом реалізують дитячі мрії за менші кошти придбати подобу коханого каменю.
